Китайський ресторан “Americano”
Перш за все, хочу сказати: я боюся їсти у закладах, які змішують несумісні страви. Піца+Суші. Тепан+Вареники. Бургери+Китайська кухня.
Це у 99% випадків означає не тільки те, що їжа буде несмачна, але й те, що на кухні, певно, хаос і бруд. В “Americano” трошки інша ситуація. Це, по-суті, два різні ресторани одного власника, які ділять тільки вхід та офіціантів. Оскільки чув непогані відгуки, вирішив таки ризикнути.
Я люблю китайську кухню, та у Львові поки що не знайшов ще такого закладу, який би мене задовольнив у цьому питанні.
Пройшовши через страшненький провулок, ми попали у не менш страшну добудову. Правда, відчуття, як у Китаї, і то не в останню чергу через китайців. Це добрий знак, коли вони ходять у китайський ресторан :) Взагалі, тут багато іноземців, але не тих вуйків із Канади, які приїхали займатися бізнесом чи у пошуках “любові”, а швидше студенти з медичного. Видно, що я не єдиний іноземець, який сумує за недорогою китайською їжею…
Із чистотою в “Americano” (крута назва для китайського ресторану) теж як у Китаї. Руки прилипають до брудного стола, який позичили у Чернігівського пива. Що твориться на кухні, краще не уявляти. Меню по якості гарно вписується у загальну концепцію: сторінки у файликах прилипають до пальців і ціни переклеєні новими. Залежно від редакції меню (нове/старе), може бути, що ціна потім не зійдеться з чеком, оскільки не усі встигли виправити. Або наклейки відліпилися…
Вибір досить великий на такий маленький заклад. Попри класичну їжу, популярну в Європі, тут також є страви з флячків та кров’янки, які полюбляють китайці. Ще один знак, що вони тут часто бувають. Більшість страв мають «романтичні назви», типу «Телятина по-імператорськи». Офіціантка змогла досить добре пояснити і порадити, що взяти. Ми собі замовили різні страви і рис так, щоб всі могли один в одного скуштувати. Також замовили макарони з куркою та мій улюблений суп китайської кухні – гостро-кислий.
Після цього нам по трошки приносили замовлення у послідовності, яка підходила краще кухарю, але не цілком відповідала нашим стандартам. Спочатку були макарони. Потім всім принесли рис, який вже майже схолонув, поки отримали одну страву. Між собою ми поділили, як прийшла ще одна разом із супом. Довше, ніж на курку в кисло-солодкому соусі, довелося чекати хіба що на соєвий соус, якого просили двічі.
Ми, зазвичай, описуємо на streetfood один конкретний візит закладу. Але я вчора встиг побути ще раз тут, бо було цікаво, чи з видачею просто не пощастило першого разу, чи завжди так. Видно, тут так прийнято. Цього разу нам взагалі принесли дві страви практично одночасно, суп на 5 хв пізніше. А рису ми так і не дочекалися. Дві офіціантки і одна дівчинка за барною стійкою у відповідь на прохання таки донести гарніри до страв, які собою являють швидше соуси, реагували усмішками і виправдовуваннями, мов, “у нас багато замовлень”… 10 хв. Опісля прохання нам запакувати схололу телятину за майже 100 грн, відмінусувати рис і нас розрахувати, той рис таки знайшовся. Не знаю, з яких решток вони його зішкребли, але виглядав він жахливо. Отож, в кінцевому варіанті, ми з’їли м’ясо в тісті, як є, закусили супом і забрали одну страву з собою… Вибачитися чи дати знижку забули, однак, пам’ятали, що треба ще докинути до чеку 10 грн за упаковку.
Тут явно кухні є над чим попрацювати. Координація роботи – один із головних моментів для задоволеного клієнта. А якщо вже трапляється нещасний випадок, треба вміти реагувати, щоб задобрити відвідувача. Банальна знижка чи пиво в подарунок могла б виступити жестом доброї волі. Але не тут…
Що нас приємно здивувало – це розміри порцій. Одним супом можна було наїстися. Решти страв, у комбінації з великою тарілкою рису (яку ми першого разу таки отримали), також достатньо для середньостатистичного обжори. Було доволі смачно. Соуси дуже густі і вже з далека видно, що кишать глютаматом. Однак, на «синдром китайського ресторану» (коли забагато глютамату в тілі) ніхто не скаржився. Овочі були свіжі і гарно просмажені (хрумкі, зберегли колір). На м’ясі трошки економлять. У макаронах його треба було шукати, а у стравах випікали спочатку в тісті, щоб виглядало більше.
При першому візиті в кінці про нас офіціантка забула і півгодини не показувалася. Коли взяла гроші, знову пропала, хоч і лишили на 50 грн більше. Це й мали бути чайові, але вона того не знала, і варто було б уточнити.
Висновок: якщо шукаєте відчуття китайського ресторанчика, і Вам пощастить отримати повне замовлення, навіть в один час, то “Americano” повинен сподобатися. Чистота та сервіс могли би бути кращими, але кухня смачна, хоч і виправдовують тільки дійсно великі порції. Готують швидко, але, як попало. Хто не переймається мінусами, може сміло відвідати цей заклад. Проте, 90% відвідувачів, певно, не оцінять таку халатність. І за середній чек 100-150 грн можна вимагати видати страву з гарніром і суп не на десерт. Відповідно, поки не наведуть порядок, ми “Americano” рекомендувати не можемо.
Локація: Львів, вул. Нижанківського, 2
Офіційна сторінка Facebook