Астанавітєсь ! :) (перше, що спадає на думку…)
Костянтин Смолий, мабуть, узяв собі за завдання захопити Львів своїми закладами. З такими темпами, до пенсії, принаймні, із вулицями Лесі України і Друкарської у нього є всі шанси :)
Третій заклад презентує себе, як винний бар із широким кулінарним меню. Зокрема, тут можна скуштувати оригінальну піцу. Тому ми й вирішили вибрати це місце для зустрічі з товаришем, який дуже любить ласувати цим видом їжі.
Погода була гарна, ми вирішили провести час на вулиці. Столики одразу здались відносно комфортними, бо на Львівські бруківці все трошки хитається. Проте атмосфера італійських бістро відчувається :)
Заклад стильний і модерний. Однак, можна впізнати почерк авторів. Одразу стає зрозуміло, що все пов’язано з Delicateka та Rock n’ Dogs. Єдине, що не надто сподобалося, це розташування туалетів у підвалі з відкритими умивальниками. Мені, як хлопу, то ок, але, думаю, не всім представницям прекрасної статі погляди прохожих будуть до вподоби.
Заклад, як і вся мережа (вже можна так казати?) чиста й охайна. З персоналом у мене особисто проблем не було жодних. Привітні, комунікабельні та проінформовані.
Проте за сусіднім столиком спостерігав цікаву сцену. Парочці (явно не з бідних, російськомовних) принесли шампанське у бокалах з-під вина. Це сприйняли жінка з чоловіком не надто позитивно, наголосивши, що їх про таку подачу не попереджали. І попросили видати “нормально” (тобто в класичних бокалах з-під шампанського). Правильність чи неправильність такої подачі можна, певно, розжовувати довго. Думаю, це досить суб’єктивна річ. Варто бути відкритим до нового. Однак, тут склалася негарна ситуація, де спочатку офіціантка, а потім ще й адміністратор, пробували доказати гостям, що не праві клієнти, і заклад знає краще. Це дійшло до того, що навіть фотографії на мобільних почали показувати. Поведінка адміністрації, на мою думку, була явно некоректною. Очевидно попсувала настрій парочці, яка хотіла просто провести гарно час. Про таку твердолобість у цій “мережі” між інсайдерами вже ходять анекдоти…
Хоча ще раз наголошу: у нас за столом було все люкс. Кава, у дуже оригінальному власному посуді, була фантастичною (як і в Delicateka, між іншим). До нас офіціанти були привітні. Ми з’їли різну піцу, яку за нашим проханням приносили одну за одною. Це десь був той момент, коли я зрозумів, що написати відгук про цей заклад, спробувавши тільки піцу і каву, буде несправедливо. Тож ми прийшли ще раз (див. нижче).
Піца дійсно смачна, хоч її порівнювати з класичною трошки складно. Надто вже екстравагантна й, можливо, комусь такі комбінації будуть не до смаку. Наприклад, із качкою та яблучним соусом або закарпатськими сирами, в’яленою журавлиною та копченою бринзою). Хоча, якщо Ви відкриті до нового, то дуже раджу зайти і скуштувати. Все дійсно смачно!
Ми зупинилися на Кальцоне із Чімічурі (латиноамериканський соус, який зазвичай подають до м’яса з грилю) курочкою та помідорами. Також подолали ще одну з червоною рибою та помідорами. Автор меню явно намагається вразити гостей своєю обізнаністю кулінарії різних країн світу. Ви точно там знайдете не одне слово, яке без Google не розбереш. Можна зіткнутися з написом “червона риба”, що якось надто незрозуміло… А, може, я готовий заплатити за піцу з лососем 139 грн, проте з горбушею – ні? Хочеться таки знати, що замовляєш. Під час першого візиту була подібна ситуація щодо вина: бракувало інформації про походження і сорт. Але загалом похід був вдалим, тож варіант “піти з другом на піцу” ми рекомендуємо!
Другий похід відбувся через два місяці. І цього разу вже в середині приміщення. Ми були з друзями, які мали річного кіндера з собою. Наважилися зайти, бо не було візка з собою (з ним, то, певно, було б тяжко). Диван у куточку нам і дитині дуже сподобався. Тут уже було затишно і комфортно. До дитинки поставилися добре, навіть запекли їй яблучко. Це гнучкість, яку не всі проявляють. В принципі, заклад так собі підходить для походеньок із малятами чи людьми з обмеженими можливостями. Добратися донизу чи туалету з візочком вкрай дискомфортно. Хіба, що Вам пощастить сісти за один із двох столів на першому поверсі. Ну тут уже більше нюанси міста Лева. Власникам доводиться викручуватися.
Цього разу похід ми присвятили вже всьому, крім піци. :) У “Корки та крихти” є власна пекарня, яка пече смачний хліб. Його вдало можна поєднати з великим вибором сиру. Качиний рієт надзвичайно добрий (а я вже куштував не один під час поїздок у Францію). І поєднання з карамелізованими помідорами дуже гарно працює.
Помітили, що з минулого разу вже дещо змінилося. З одного боку, ціни трішки піднялися. З іншого – вино нарешті підписали, як треба. Негатив (особливо для мого колеги, який прийшов взагалі-то на пиво): тут пиво тільки одне – власне фірмове (крафт від Правди), яке тут вартує півсотні за 0,3 л і має типовий терпкий смак. Вважаю, що можна було додати хоч ще одну світлу та темну альтернативу “не крафту”, замість того, аби нав’язувати свою лінію. А вона не всім до смаку.
Тартар не з кращих, що я їв. Надто грубо посічене, але головне, що неапетитний сірий колір (певно) через кислий маринад. Соус, який нагадує розбавлену Срірача, мені був зайвий. Подача гарна, але тут я за класику – першокласне м’ясо, дрібно посічене вручну, з цибулькою та корнішонами і добрим хлібом. У Львові найкраще з цим справляються поки “Dublin” та кулінарна студія “Крива липа”.
Паста у величезних тарілках виглядала стильно. Хоч їсти з такого посуду не надто зручно. Проте макарони дуже добрі, і соуси гарно збалансовані. Одна з кращих паст, яку їв у Львові!
На 4,5 людей ми заплатили 800 грн, що при такій якості і рівню обслуговування абсолютно виправдано.
Висновок: попри деякі нюанси (нав’язування свого бачення та продуктів) Корки та крихти виявився ще одним вдалим закладом. Інтер’єр стильний та затишний. Подача дуже оригінальна. Меню дуже цікаве і змусить прийти не раз. Кава супер. Ціни адекватні. Однозначно рекомендуємо!