Зазвичай я пишу відгуки через 1-2 дні опісля відвідування закладу: най все осяде і розкладеться по поличках. Можливо, ще організм покаже, чи немає прихованих наслідків від перебування у закладі… Але у випадку “Сувлакі бар”, що у Львові на площі Катедральній, 3, я відчуваю бажання попередити всіх одразу.
Нас часто, проходячи попри, заманювали молоді люди із флаєрами (часто з цигарками в зубах) у цей заклад. Перша думка була: “Кльово…. завжди ставив собі питання, чим гопники з мікрорайонів будуть заробляти на життя після того, як батьки врешті виженуть із хати. Ну, краще, ніж красти телефони у дітей”. Однак, такий контингент не дуже заманював дійсно відвідати заклад.
Сьогодні було бажання піти на грецьку кухню, але подолати великі смачні порції у “Зорбас” сили не було. Вирішили дати “пацанам з Катедральної” шанс…
Ззовні та зсередини заклад виглядав навіть досить гарно. Білі та сині кольори домінують. Столи трошки кітчеві, але симпатичні. Картини підходять до закладу. Присутні декілька великих телевізорів. Виглядає чисто та доглянуто…
На перший погляд…
За барною стійкою збираються “старші пацани” та офіціантки. Всі мали не надто задоволений вигляд, але намагалися здаватися привітними. То таке. Може, спека. Може, багато працювали. Може, сємочки закінчилися… Всяке буває…
Нам принесли меню на (увага!) майже 30 сторінок! Нагадую, що у закладі помістяться від сили 30 людей. Сторінки гарно пронумеровані, і меню навіть (знову увага!) має зміст! Я ще такого не бачив і мене пробило на “хі-хі!. Виявляється, грецький “Сувлакі бар” пропонує ще й спектр італійської кухні, якого достатньо на ще один заклад. Паста, піца і десерти. Є все, що треба в італійському ресторані. Проблема в тому, що це зовсім не італійський ресторан. Однак, тут тим не паряться! Мало того, разом із італійським меню, на Вас тут ще чекає розділ української кухні. Крім того, алкогольна карта, як у диско-клубі, де є позиції як для місцевих жебраків, так і для бізнесменів, які вирішили запросити свою коханку на вареники з гіросом та піцою… Єдине, що національний спиртний напій (або грецька горілка, як її тут називають) – Ouzo – переклеєний декоративним жовтим стікером, який попереджає про те, що його нема. І, певно, вже й не буде… Ну, я їх розумію. Хто хоче добровільно передрукововувати ламіноване меню на 30 сторінок? :)
На питання, як вони то все готують на цій дрібній кухні, мені сказали, що у них є ще одна… У мене вже брови і так були підняті на максимум від читання меню, але тут, якби було можливо, вони б, певно, вилізли ще вище…. Ок… Чому б ні?
Ми замовили борщ (заради приколу), гірос (коротко: те м’ясо, яке Ви знаєте із шаурми) та свинні ребра. Попросили до ребер подати салат. Нам сказали, що він буде готовий першим. але вона його просто лишить на кухні, поки ребра не будуть готові. Яка розумна дівчинка. Лиш би маринад не роз’їв салат до того, як ребра приготують.
Поки офіціантка пішла, я пішов руки мити. Туалетів є два. Нерозділених (принаймні, не підписаних). Кран в умивальнику не працює, а деспенсер мила хтось взяв на дачу. Рушники навіть не шукав. На щастя, між туалетами був ще один умивальник. Увесь у рідкому милі, але хоч вода текла.
Повертаючись до столу, глянув на вітрину шоу-кухні біля входу і зацінив сумнівну свіжість м’яса та салатів у ній…. Але вже дороги назад не було…
Першим принесли борщ. От і понеслося. Хліб до борщу принесли – сухі відпадки. Зате на шару. Моє прохання, аби краще принесли за гроші, але свіжий, на жаль, виявилося неможливим. Ну ок. Хто знав біду їсть борщ і без хліба? Але щоб їсти такий борщ, біда вже має бути чорна. Перш за все, його коричнево-сіруватий колір під шаром жиру дуже відлякував. Звурджена сметана, яка плавала зверху, як порізаний варений білок, теж не допомагала налаштуватися. На смак – десь на рівні дешевої забігайлівки. З ціною 25 грн, скажімо, ще терпимо.
Після борщу нас попередили, що ребер не буде. Запропонували на заміну курячий стейк, щоб нам підійшло.
Другим прийшов мій гірос, який виявився просто обсмаженими жирними шматками свинини. М’ясо було просмажене на ніц і приправлене спеціями, які вже давно вивітрилися. Огірок та помідор до того були свіжі. Дзадзикі був дійсно добрий. Проте паляничка “піта” була трішки недосмажена і зовсім неприправлена. Зазвичай додають часник та майоран. Словом, тверда 3.
Ми з дружиною їли удвох, бо на її стейк не було ще навіть натяку. Закінчили. Почекали. Послухали, як персонал із матюками обговорює свої діла. Кухар приєднався поїсти пиріжків, які принесли. По телевізору показували новини про стихії та картини з наших лікарень.
Приходить офіціантка зі словами: “Курячого стейку не буде, але свинний точно є”. То вже було занадто. Я вирішив, що нам пора, але дружина вирішила хоч салат з’їсти. Виявляється, тут його не миють, тому і з ним ми довго не затрималися. Вибачень чи спроб загладити ситуацію ми не дочекалися.
Чек вийшов у майже двісті гривень (борщ, салат, гірос, 2 пляшки коли), за що можна було піти навіть у Crab’s Burger на суші.
Висновок: існує премія Дарвіна (за найтупіший спосіб померти) і гнилий помідор (для найгірших фільмів). Сувлаки бар надихає заснувати нову премію для найгіршого закладу харчування, який ми відвідали за довгий час. Хто нас читає, знає, що ми абстрактно дивимося на речі і можемо похвалити як розкішний Вінтаж-Бутік, так і просту, але смачну Чайхану. Але у даному випадку видно, що хтось вклав значну суму грошей у заклад, який за 10 кроків від Площі ринок ганьбить усю ресторанну сферу Львова. Ми завжди закінчуємо рекомендацією, тому і тут зробимо те саме:
Рекомендуємо звільнити весь персонал і заборонити їм коли-небудь подаватися ще у ресторанну сферу!
Рекомендуємо викинути талмут, який Ви називаєте меню, і скоротити його до адекватних 15 грецьких страв!
Рекомендуємо серйозно задуматися над тим, кого Ви хочете бачити у своєму закладі, а не пробувати підлаштуватися під усіх!
Не рекомендуємо відвідувати цей заклад, поки не буде фундаментального покращення!