Нова сторінка streetfood.in.ua
Колись цей сайт почався як маленький фудблог Святослава Могиляка — хлопця, який любив чесну їжу і ще чесніші відгуки. Ми познайомилися у 2012 році, коли я мав свій ресторанчик у центрі Львова. Святослав тоді скуштував мій бургер, і, здається, з того все почалося — спільна пристрасть до їжі, подорожей і бажання ділитися враженнями без прикрас.
В результаті ми спільно створили streetfood.in.ua як місце, де говорять правду про заклади — іноді гостро, але завжди з повагою. Нас запрошували на відкриття, дегустації, фестивалі, і ми мали репутацію тих, хто ніколи не підбирає слів. Ми вірили, що чесний фідбек допомагає закладам ставати кращими.
З часом я почав ділитися тут ще й своїми рецептами. Я почав готувати ще з дитинства, як ще до школи не ходив і не дотягувався до кухонної поверхні. Мене завжди підтримувала родина: мама дозволяла експериментувати на кухні, тато і дідо запрошували в різні ресторани, а бабуня колись навіть дала мені 200 німецьких марок зі словами:
“Це на твою майбутню кулінарну книжку.”
До книжки я так і не дійшов бо я не дуже вірю в ідеальні рецепти. На мою думку рецепти, як і життя, постійно змінюються. Кожен досвід, подорож, новий інгредієнт — усе це впливає на смак і форму. Тому сайт став для мене тією самою “кулінарною книжкою”, але живою — яка росте і оновлюється разом зі мною.
Минуло багато років. Ми всі виросли, маємо інші професії, а писати про ресторани тепер прийшло нове покоління, талановите й професійне. Та любов до їжі залишилася. І сьогодні streetfood.in.ua перетворюється на кухонний простір рецептів, історій і порад — без пафосу, просто і смачно.
Я прибрав старі рецензії, оновив сайт і зробив його зручним для пошуку та збереження рецептів. Сьогодні тут уже сотні рецептів і стільки ж історій, натхненних подорожами, інгредієнтами і людьми.
Цей сайт тепер мій особистий кулінарний щоденник, створений не для рейтингів, а для того, щоб ділитися. І якщо вам тут затишно — це найкраща винагорода.
А хто хоче підтримати цю роботу не лише добрим словом — у розділі «Підтримати» знайдете, як це зробити.
Дякую, що залишаєтеся поруч.
Юрко
