“Віденська кав’ярня” знаходиться у дуже симпатичному будинку прямо в центрі міста (позаду пам’ятника Шевченку). Відповідно локація як для ресторану, так і для готелю просто прекрасна. До повного щастя “Віденська кав’ярня” має велику площу під літній майданчик на прибл. 10 столиків із прямим видом на проспект Свободи.
Мій батько (коли приїжає в гості з Франції) любить сюди приходити на сніданки. А я у свої студентські часи періодично заходив на чай та більярд (який з часом замінили на велику барну стійку). Однак, це вже було давно, і, мабуть, минулих п’ять років не заходив більше. Вчора наш товариш Тарас Гаврик виступав у Віденській терасі, яка належить до готельно-ресторанного комплексу “Відень”. Ми прийшли голодні, як вовки і вирішили щось перекусити, поки Гаврик не почав. Зал був битком забитий, відповідно, складно виявилося зробити замовлення, але це зрозуміло.
Меню мене здивувало. Бракувало якоїсь прив’язаності до загальної концепції. Якщо заклад називається “TOKYO”, я там очікую тепан чи суші. Якщо “CADILLAC”, то американську їжу. На жаль, “Віденська кав’ярня” виявилася швидше гастро-пабом з українізованою версією європейського меню. Половину карти займали напої, з яких більшість – алкогольні. Каві не приділили особливої уваги і використовують загальноприйняті італійські назви/види, коли у Відні насправді є все інакше:
Melange (меланж) – кава та молоко 50 на 50
Verlängerter (ферленгертер) – міцна кава, яку розбавляють водою (те ж американо)
kurzer/kleiner Schwarzer (курцер/шварцер) – еспресо у Відні називають “малим чорним”
Звісно, середньостатистичний українець (та й турист із не німецькомовних країв) собі, певно, язик зламає з цими назвами, проте зазначити в меню, хоча б у титрах, варто було б. Зокрема, Австрія пропонує масу напоїв з кави, які у нас мало хто знає. А це би виділило заклад із сірої маси кав’ярень і підкреслило загальну концепцію.
Щодо кухні, то, на жаль, та сама історія. Я розумію (хоч, певно, ніколи не змирюся) з тим, що в Україні у всіх ресторанах (можливо, хіба за винятком суші-барів) подають борщ, але де ж позиції австрійської кухні ? Практично кожному регіону Австрії можна присвятити цілий ресторан, а у “Віденській кав’ярні”, крім “Шнітцеля по-віденськи” (відбивна), я щось нічого не знайшов… Молодці, що з телятини, однак “по-віденськи” його слід подавати з цитриною, а не грибною підливкою (я знаю, що на початку у наших квадратні очі. Я через то пройшов. Після короткого часу зрозуміли, полюбили і зробили найпопулярнішою стравою меню).
Зрозумівши, що з тим діла не буде, я зупинився на бургері. Віденська кав’ярня також помітила тренд і впровадила три бургери в меню. Всі понад 100 грн. Деякі мали придумані назви, як “1715”. Без опису – що ж то таке? Оскільки офіціанти були дуже забігані, я просто зупинився на бургері з ягняти. Крім того, взяли на пробу млинці з м’ясом.
Чекати довелося понад півгодини. Правда, це цілком нормально, так як дійсно була маса людей. Причому не тільки на терасі, але й в ресторані та літньому майданчику. Враховуючи це, я б навіть сказав, що кухня швидко справилася.
Що було зовсім не гарно, так це розборки офіціантів, у які і нас втягнули. Після оформлення замовлення до нас прийшла за кілька хвилин опісля інша офіціантка, якій ми сказали, що вже замовили. У відповідь на нас наїхали з претензіями, щоб ми замовляли у своїх офіціантів, а не у будь-яких. Наче ми повинні знати внутрішні розклади: який столик кому належить. Мені, як клієнту, щиро кажучи, глибоко байдуже, хто отримає % і чайові з мого столика, лиш би обслужили добре. Але буду мати на увазі, що тут, коли підходить офіціант, треба перепитати спочатку, чи він не помилився адресою, аби потім від іншого не влетіло ;)
У звичайний день це, напевно, був би момент, де я б вийшов із закладу. Однак, ми прийшли на концерт, настрій і компанія були мега позитивними, тому це пройшло якось мимо.
Сам бургер виглядав симпатично, але складався тільки з булочки (на вигляд якісної) з котлетою. Салат, цибуля та помідор лежали окремо на тарілці. Видно, ідея була така, щоб не витягувати лишнє при потребі, а зі старту класти самому. Це було не надто комфортно робити за столом виделкою і ножем, але, думаю, є люди, які такий підхід оцінять. Салат та овочі були дійсно свіженькі і смачні.
На жаль, булка була двоякою (в прямому значені): верх м’який, як ми звикли від американських булочок, а низ – як грінки. Він аж розсипався, коли його їси. Видно, задовго на грилі смажили. Не розумію тільки, чому саме верх був у порядку, бо, переважно, пересмажують саме верхню частину, лишаючи її на грилі, поки складають бургер. Але ж тут його не складали взагалі :)
Обіцяний соус із розмарину не знайшов дороги до нашого стола, і офіціантки ми довго не бачили. Відповідно, бургер був дуже сухим, і тільки овочі та непогана соковита котлета його рятували. Домашня фрі смакувала, як домашня фрі: м’яка та жирна :(
З млинцями, на жаль, не було краще: на вигляд апетитні та великі, виявилися надто жирними. Зате начинка була з доброго курячого м’яса та сиру. Якби скористалися меншою кількістю олії, були б дійсно смачні.
Висновок: хоча заклад прекрасно розташований і дуже симпатично-рустикальний на вигляд, ми розчарувалися. Можливо, це через стрес і великий наплив, але одна офіціантка нам нахамила. Решта були дуже ввічливими і професійними. Надіятися на австрійську кухню чи каву не вартує. Однак, меню містить деякі цікаві позиції, які, певно, зможуть приготувати краще, ніж мій бургер. Коли менше стресу. Все ж, у ресторані, де пиво “1715” коштує 30 грн, а страви в середньому 100 грн, повинні вміти справлятися і з такими ситуаціями. Такі речі відрізняють заклади від добрих ресторанів. Мабуть, ще колись і спробуємо зайти знову, але ми завжди пишемо відгуки про конкретний візит закладу. Після цього наразі можемо рекомендувати хіба що сходити щось випити на літньому майданчику “Віденської кав’ярні”.
Адреса закладу: м. Львів, пр. Свободи, 12
Офіційна сторінка FACEBOOK