Батько родом з Франції, де багато арабських іммігрантів. Відповідно не дивно, що вже з дитинства стикався з кус-кус, тахін та іншими арабськими стравами.
Кус-кус, певно, найпопулярніший гарнір кухні Близького Сходу та Північної Африки. Його там їдять так, як у нас картоплю чи в Азії рис. Це дуже добре, оскільки кус-кус по своїх властивостях не відступає житній пшениці.
Кус-кус (праворуч на фото) – це груба манна крупа, подібна на булгур (ліворуч на фото), який більш популярний в Туреччині, однак, булгур більший і робиться із попередньо вареної твердої пшениці. Кус-кус – це перетерта манка з твердої пшениці, яку сушать зазвичай на сонці.
Готувати кус-кус дуже просто. Традиційно готується соус з великою кількістю овочів. А кус-кус вариться у парі, використовуючи сито, яке розміщають над соусом. Важливо при цьому періодично перетирати кус-кус між руками, щоб він був пухкий і розсипчастий.
Кус-кус продають різними ступенями помолу, і як банально то б не звучало, я віддаю перевагу середньому. Зараз також популярний так званий “експрес кус-кус” чи “5-хвилинний”. Його треба всього залити кип’ятком у пропорції: 1 кус-кус до 1,5 води, і дати настоятися 5 хв. Після цього достатньо акуратно розбити його вилкою, щоб зробити пухким та розсипчастим. Це дуже гарний варіант, коли треба швидко приготувати гарнір. А потім з холодного кус-кус можна робити смачні салати. Я то інколи навіть люблю робити на природі, наприклад, до котлет з ягня або традиційного королівського кус-кус